Література — окремо
Традиційне навчання читання в США, як і в багатьох інших країнах (і в Україні) прив’язане до конкретних літературних творів за шкільною програмою. Завдання вчителя не стільки в тому, аби навчити дітей усвідомлено читати, стільки в тому, аби учні запам’ятали, про що певний твір, які в ньому персонажі та художні засоби, чого він нас вчить. Це дещо застарілий підхід, вважають науковці.
Щодо літератури, то зараз провідні школи намагаються працювати так, щоб учень багато чого вмів у літературі, а не просто знав. Писати есеї, тексти в різних жанрах (хай наївні, але це дає відчуття жанру), розвивати естетичний смак. Щодо навчання читання, то це завдання взагалі відступає на другий план. Вважається, дитина стане глибоко сприймати текст, якщо вчитель аналізує його та навчає цього учня. Але чи це працює?
Цікаві оповідання відвертають увагу від… читання
Читання за традиційною методикою розвиває логіку та загальні навички на кшталт «Визнач головну ідею», «Якою є тема оповідання», «Які висновки можна зробити». Все це також часто є в завданнях тестувань. Тож учень переконаний, що оповідання або роман можна звести до якоїсь однієї думки (теми, ідеї). І намагається запам’ятати її так, як каже вчитель.
Але й за проблемного навчання, коли вчитель не дає підказок, стимулює дискусії, прагне, щоб діти самі знаходили відповіді, частина школярів намагаються просто вгадати, що хоче почути педагог. Усвідомленому читанню це аж ніяк не сприяє.
Сюжет твору, яскраві персонажі часто ще й відвертають увагу дитини, стимулюють читати поверхнево, дофантазовувати. Літературні враження, звісно, надзвичайно важливі для школярів, але читання варто навчати окремо.
Звідки взялася нова програма?
Чимало країн отримали новий поштовх після результатів з читання глобального дослідження PISA 2022. Зокрема, США посіли 18-те місце і не мають прогресу, як хотілося б, порівняно з попередніми роками. А ось конкретно в Меріленді необхідність навчати читати дітей по-новому гостро постала ще у 2017, адже регіон демонстрував низькі показники на рівні країни.
Показники читання знижувалися протягом десятиліття, про що свідчили регулярні тестування з читання Національної оцінки прогресу в освіті. Зокрема, місто Балтимор опинилося серед аутсайдерів, коли перевірка довела, що лише 13% учнів четвертих класів читають на високому рівні. Аби поліпшити ситуацію, залучили вчених, дослідників, керівників шкіл і поставили амбітне завдання: розробити нову навчальну програму з читання, яка дасть значний ефект. Тож тепер мають цінний досвід, який вже масштабують на всю країну. Також ним зацікавилися деякі європейські країни.
Із чого все почалося? Занурюючись у наукові дослідження механізмів розуміння прочитаного, група визначила, що базові знання про інші предмети, як-от суспільствознавство, наука та мистецтво, відіграють значно більшу роль в усвідомленому читанні, ніж навички грамотності та звичка працювати на шкільному рівні з літературними текстами. Навчання стратегій читання, як не дивно, не допомагає учням читати складні тексти самостійно.
Життєвий досвід перемагає читацький?
Дослідження, проведене групою норвезьких учених з Університету Маркетта, показало, що люди, які мають труднощі з читанням, проте знають багато про бейсбол, краще пройшли тест на розуміння прочитаного, ніж сильні читачі, які нічого не знали про цей вид спорту. А в іншому дослідженні Служби освітнього тестування (США) старшокласники, які досягли порогу базових знань із такої складної теми, як екосистеми, показали значно кращі результати на тесті з читання про екосистеми, ніж ті, хто його не досяг.
То що там з рівними стартовими можливостями? Як доводять дослідження, на жаль, від ресурсів родини донині залежало надто багато у процесі навчання читання. Учні з родин з низьким рівнем доходу набирали на 20 балів менше, ніж їхні заможніші однолітки. І річ не в репетиторах чи традиції спільного читання, хоча й вона є важливою.
Дитину з благополучної сім’ї, швидше за все, братимуть із собою в подорожі, відвідуватимуть з нею цікаві заходи, дадуть змогу отримати досвід, який поглибить її культурну та соціальну базу знань. Цей досвід дає основу для опрацювання та розуміння важких уривків для читання — контексту, якого зазвичай бракує одноліткам із сімей з меншими ресурсами.
Як виникає замкнене коло неуспішності
Учні з більшими попередніми знаннями мають кращі шанси зрозуміти будь-який текст, із яким вони стикаються. Вони можуть отримати більше інформації з довгострокової пам’яті, залишаючи більше місця в робочій пам’яті для розуміння. Вони також здатні краще засвоювати та зберігати інформацію, тому що знання, як липучки, найкраще прилипають до інших пов’язаних знань.
Іншими словами, читачі без базових знань ніби зводять будинок без фундаменту, і нова інформація, яку їх просять обробити, не має на чому триматися.
Зазвичай згодом вже виникає замкнене коло: той, хто погано читає, отримує ще менше інформації, бо не має її з книжок, а це означає, що читацькі навички дедалі більше відстають від навичок однолітків.
Лише один з трьох етапів роботи мозку під час читання
Чому так стається, пояснює нейрофізіологія. Тести з читання — це насправді замасковані тести на знання, стверджує когнітивний психолог з Університету Вірджинії Деніел Віллінгем, автор книги «Мозок, що читає: когнітивний підхід до розуміння того, як мозок читає».
Мозок використовує три процеси для розуміння складного тексту:
- вирізнення ідей з окремих речень;
- об’єднання речень і понять, які вони передають, для створення послідовного знання;
- формування загального, глибокого розуміння тексту.
Сильні навички усного мовлення, знання граматики та синтаксису, практика читання дають змогу легко вирізняти окремі ідеї. Але в другому і третьому процесах потрібніші знання за темою. Тож увесь час вчителі працювали фактично над полегшенням для дітей лише першого етапу.
Що запропонували вчені?
Дітям, у яких слабші навички читання, слід давати не літературні тексти, а велику кількість цікавої довідкової інформації з різних тем.
Наукові тексти (від елементарних до складніших) — це найкращий спосіб розвинути читацькі навички. Учні мають бачити зв’язок між тим, що вивчають на читанні, та іншими предметами. Вони часто пригадують базові знання, які отримали нещодавно на математиці, природознавчих науках чи історії.
На уроках читання в початковій школі варто починати з роботи з таблицями, схемами та іншими візуальними матеріалами, які, звісно, включають також текст, але в невеличких порціях. Якщо школярі саме аналізують прочитане, наприклад, порівнюють з ілюстраціями, перегруповують в іншу інфографіку, це вже на початку розвиває навичку глибокої роботи з текстом.
Учні навчаються отримувати інформацію, до того ж не лише очевидну, працювати з нею. Мозок, який має успішний досвід роботи з текстом, буде більш готовий, коли йтиметься про складніший рівень.
Як це спрацювало
Ґрунтуючись на отриманих результатах, 5 років тому освітяни ухвалили навчальну програму «Кмітливість і мудрість», яка передбачає розвиток навичок читання в рамках предметного матеріалу.
Вивчаючи, наприклад, колоніальну епоху США в соціальних науках, школярі можуть читати опорний текст про Американську революцію, проводити сократівський семінар про початок війни, а потім, використовуючи запропоновану лексику, писати есе, захищаючи позицію однієї зі сторін. Паралельно їх навчають розуміти метафори та інші літературні засоби, правильно робити паузи та акценти в тексті, підбирати швидкість та гучність мовлення тощо (тобто загальних читацьких навичок).
Хоча довгострокові дослідження ще тривають, результати низки дослідницьких робіт доводять, що нова програма значно покращує навички розуміння учнями текстів порівняно з традиційною програмою читання. Зокрема, у школах Балтимора за останні кілька років підвищилися показники початкового читання на сім балів. Програму вже переймають школи інших штатів США та навіть інших країн.
А що має знати про читання вчитель?
В іншому штаті США — Каліфорнії знайшли свій спосіб покращення читацьких навичок учнів, чим поділилися в пресі. Тут вирішили розпочати з освіти вчителів.
Стандарти грамотності, встановлені законодавством штату, приділяють більше уваги навчанню основних навичок читання, які включають фонологічну обізнаність, акустику та розпізнавання слів, а також вільне володіння мовою вчителем.
Експертна група шукала найкращий спосіб забезпечити навчання читання на основі досліджень мозку. Педагоги початкової школи за новою програмою також мають бути обізнані з азами нейрофізіології. Вони повинні вміти підтримувати тих учнів, кому важко дається читання, тих, для кого англійська не є рідною, і учнів з особливими освітніми потребами. Рекомендації щодо роботи з дислексією вперше включені до програм навчання майбутніх учителів.
Експерти сподіваються, що такі педагоги стануть справжніми профі в тому, що стосується читання, а їхні учні матимуть чудові можливості для розвитку.